Логопедичний пункт Управління освіти
Логопедичний пункт
Управління освіти Сєвєродонецької міської ВА
Логопедичний пункт |
||
Радченко Майя Леонідівна |
Вчитель-логопед
|
|
Українська Наталія Володимирівна |
Вчитель-логопед
|
ДО УВАГИ БАТЬКІВ, ПЕДАГОГІВ! МОВЛЕННЯ ЯК СТРУКТУРА ПСИХІЧНОЇ СФЕРИ
Мовлення – вища й остання в онтогенезі людства психічна функція, продукт другої сигнальної системи.
Виховується в соціумі, в процесі різноманітних міжособистісних стосунків.
Є засобом:
- міжособистісного спілкування;
- передачі та отримання знань;
- напрацювання соціальних навичок і регулювання поведінки;
- планування і супроводу діяльності.
Представлена двома системами – усним та писемним мовленням.
Забезпечується комбінаторною взаємодією структурних компонентів:
- звуковимови;
- фонематичними процесами;
- лексичним запасом;
- граматичною будовою;
- темпо-ритмічною організацією;
- просодичними компонентами.
Реалізується у вигляді рецептивної (розуміння) та експресивної (особиста активна) форм.
Функціонує у внутрішньому і зовнішньому варіанті.
Координується психічними процесами емоційно-вольового і пізнавального спектру, просторово-часовими уявленнями і фізіологічним станом.
Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) мовленнєві порушення супроводжують різноманітні відхилиння в розвитку дітей:
- розлади розвитку мовлення (первинні);
- синдром дефіциту уваги та гіперактивність;
- легкий когнітивний розлад;
- специфічні розлади розвитку шкільних навичок;
- органічні ураження особистості;
- змішані специфічні розлади розвитку (т.н. затримка психічного розвитку);
- дитячий аутизм;
- розумову відсталість.
За цією класифікацією мовленнєві розлади при вище перелічених станах представлені аномальним або порушеним розвитком рецептивної і (або) експресивного мовлення як засобу соціальної комунікації. В т.ч. у вигляді:
- ускладнень в розумінні і відборі мовленнєвого матеріалу;
- виражених змін кількості мовленнєвої продукції и темпу мовлення;
- вад звуковимови;
- порушення звуконаповнюваності і складової структури;
- неповноцінності словникового запасу;
- неповній сформованості граматичної будови;
- недостатнього рівня розвитку зв’язного мовлення;
- специфічних проблем писемного мовлення.
Ступінь патологічності знаходиться в межах від легкого косметичного дефекту до повної відсутності мовлення.
Серед дітей, що мають право на інклюзивну освіту є діти з первинними важкими мовленнєвими патологіями: алалія, ринолалія, дизартрія. За сформованістю мовленнєвих засобів (психолого-педагогічна класифікація) для дітей із збереженим інтелектом визначаються рівні недорозвинення мовлення з 0 до IV та діагностується клінічний стан.
Логопедична корекція при цих станах – обов’язкова умова позитивного розвитку.
Але формування мовленнєвої функції у дітей з особливими освітніми потребами і в інших випадках (затримка психічного розвитку, розумова відсталість, зниження слуху, зору, ДЦП, дитячий аутизм) відбувається на первинно патологічній основі, тому і саме мовлення має патологічні ознаки. Крім того, мають місце комбіновані патології , з нашаруванням логопедичної клініки.
Зразки логопедичних висновків при різних станах:
у дітей із збереженим інтелектом:
- загальний недорозвиток мовлення I рівня, моторна алалія;
- загальний недорозвиток мовлення II рівня, відкрита ринолалія;
- загальний недорозвиток мовлення III рівня, стерта дизартрія
у дітей з розумовою відсталістю:
- системний недорозвиток мовлення легкого (середнього, важкого) ступеню,
- зумовлений первинною патологією;
- системний недорозвиток мовлення легкого ступеню, стерта дизартрія
у дітей з аутизмом:
- специфічний розвиток мовлення;
- специфічний розвиток мовлення, стерта дизартрія.
РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ МОВЛЕННЄВИХ СТРУКТУР
IV рівень: об’єм мовленнєвих засобів достатній для побутового спілкування. Вади звуковимови різного діапазону, включаючи повну сформованість. Мають місце порушення складних за звуко-складовою структурою слів, збідненість словника, ускладнення семантико-морфологічніх операцій. Фраза малопоширена, припускаються аграматичного оформлення. Зв’язне мовлення неякісне.
III рівень (легкий ступінь системного недорозвинення мовлення): наявні різноманітні вади вимови. Фонематичні процеси сформовані на низькому рівні, часто викривлюється складова структура. Словник кількісно обмежений і якісно неповноцінний. Фраза елементарна, часто граматична. Зв’язне мовлення не розвинуте.
II рівень (середній ступінь системного недорозвинення мовлення): мовлення в цілому незрозуміле для оточуючих. Має місце як спотворення вимови, так і різноманітні заміни, в т.ч. на спотворені фонемні еквіваленти. Значно страждає складова структура та звуконаповнюваність слів. Словниковий запас обмежений побутовою тематикою, мало диференційований. Фраза часто односкладова, граматичні зв’язки простежуються важко.
Зв’язне мовлення не сформоване.
I рівень (важкий ступінь системного недорозвинення мовлення): мовленнєві засоби спілкування вкрай обмежені, ситуативне. В активі невелика кількість нечітко вимовляємих побутових слів, звуконаслідування, звукокомплекси. Значення «слів» не мають чіткого розрізнення, «слова» можуть носити значення речення. Граматичні операції недоступні. Користуються паравербальними засобами комунікації.
0 рівень (важкий ступінь системного недорозвинення мовлення): доступні вербальні прояви у вигляді кількісно обмежених фонетично дифузних вигуків, вокалізацій, складів. Семантична диференціація словника мінімальна - до 10-12 «слів» з різною інформативною наповнюваністю.
Мовленнєва недостатність ускладнює комунікації і знижує освітні можливості, а тому обов’язково потребує корекції.